Рой Чейпін пише про користь від покращення раціонів для тварин в Україні та описує способи, як цього можна досягнути

Продуктивність тваринництва в Україні можна підвищити складаючи та згодовуючи тваринам якісні корми. Користь від цього була б як для поставщиків інгредієнтів, так і для тих, хто займається переробкою м'яса й споживачів.

Багато людей та організацій, при підтримці численних зарубіжних країн, працюють над тим, щоб допомогти Україні покращити конкурентоспроможність свого сільського господарства на світовому ринку. Більша частина інфраструктури, котра успішно застосовується в розвинутих країнах, не підходить Україні. Часто здається, що як тільки починаєш покращувати один сектор, як з'являється ще одна перешкода в іншому секторі, котру потрібно долати.

Відсутній фактор, котрий стосується тваринництва, про котрий я хочу порозмовляти тут - це нестача збалансованих на поживні речовини раціонів для підтримки оптимального тваринного виробництва в Україні, включаючи виробництво м'яса та молока. Я також зроблю декілька пропозицій як можна вирішити цю проблему.

В Україні, як і в усій Європі та більшій частині світу спостерігається нестача протеїну. На відміну від решти світу, Україна, маючи 40% найкращих у світі грунтів, може це вирішити. Зараз різні організації, включаючи Київ-Атлантик, співпрацюють, щоб збільшити виробництво сої на Південній Україні та олійного ріпака в усіх інших частинах України. Коли з його насіння добувають олію, залишається хороша якісна макуха з високим вмістом протеїну. Підвищений попит на цю макуху, збільшив би прибутковість вирощування та переробки сої та ріпака (00), і таким чином створював би більше багатств в Україні. Банкіри з котрими я розмовляв бачать економічну вигоду від збільшеного виробництва сої та ріпака (00) в Україні, і більш схильні фінансувати цю діяльність (вирощування та переробка), ніж інші сектори сільського господарства.

Тваринництво в Україні продовжує слабнути, частково через те, що воно настільки нееффективне, що не може конкурувати з величезним імпортом їжі з інших країн. Також понижена купівельна спроможність населення (низький валовий продукт) в українського населення. Цифри, котрі означають середнії щоденний нагул, одиниці корма на одиницю нагула, виробництво молока за період дійності та характеристики туші (занадто мало м'яса та забагато жиру) - зовсім не вражають, і вони набагато нижчі західних стандартів. Усе це через те, що в Україні не згодовуються поживні раціони, котрі б забезпечували високі показники.

Валовий внутрішній продукт країни залежить від продуктивності труда в ній. Чи хочуть люди працювати і чи виробляють вони що-небудь, коли вкладають свій труд? Покращення тваринництва сприяє ефективному застосуванню обмежених ресурсів, підвищує валовий внутрішній продукт і піднімає рівень життя. Як можна очікувати, щоб тваринництво в Україні стало конкурентоспроможним у світі, поки не почнуть згодовувати раціони, котрі відповідають потребам в поживних речовинах?

Дуже легко отримати інформацію як складати раціони для високих результатів, але українські тваринники занадто часто обирають найдешевші корма, а не ті, котрі принесуть їм найбільше прибутку. Через те, що розірвані поставки, в більшій частині України справжня проблема знайти протеїни, вітаміни та мінерали. В Україні є багато інгредієнтів, що містять енергію (зерно) по вигідних цінах. Наразі ціни на зерно в світі впали, і в України справжня проблема: куди дівати все вироблене нею зерно. Якщо по-науковому поєднувати протеїнові макухи й дешеве зерно, що вирощується в Україні, з правильними вітамінами й мінералами, то отримаємо "прибуткові" раціони для українських тваринників. Демонстрація тваринникам користі від згодовування удосконалених раціонів важлива, щоб створити попит на якісні корми серед тих, хто годує тварин.

Завдяки (1) наявності в Україні інгредієнтів (багато зерна, а високопротеїнові олійні макухи ріпака (00) та сої стають все доступнішими з українських джерел, і їх може бути дуже багато, якщо українська олійна промисловість буде розвиватися), і (2) потребі вдосконалювати раціони для тварин, існує велика потреба та серйозна можливість ДОСЯГНУТИ СПІВПРАЦІ між виробниками зерна та високопротеїнових олійних макух сої та ріпака (00), та кормовими потребами тваринників. Краще всього це робити через проінформованих виробників кормів та людей, котрі доглядають за тваринами.

Якщо робити це успішно, то у виробників інгредієнтів, що містять протеїн та енергію, був би збільшений ринок збуту та більший прибуток, у зв'язку з більшим попитом. У той же час тваринники збільшили би свої доходи завдяки більшій продуктивності тварин. Тоді ті, хто переробляють молоко та м'ясо отримували б більше поставок, що призвело б до більше ефективного виробництва їжі. Найбільшу користь отримав би український споживач. Використовуючи місцеві інгредієнти, щоб покращити якість кормів, що згодовуються українським тваринам, в Україні створювалося б більше багатств як у рослинному, так і тваринницькому секторі, а також у переробній промисловості.

Тому я пропоную звертати більше уваги на кормову промисловість України.

Оскільки покращена годівля тварин принесе великі зміни, це логічне місце для Агенції США з Міжнародного Розвитку (USAID) вступити в гру та допомогти повпливати на декілька сільськогосподарських секторів, замість того, щоб очікувати, що учасники тільки в одному напрямку (наприклад, сектор олійного насіння або сектор зерна, або сектор кормових добавок, або сектор тваринництва) почнуть та будуть просувати ці зміни. Можливо поєднання допомоги USAID та приватного фінансування промисловості було б правильним, де значні інвестиції робилися б потенційними вигодонабувачами.

Профессіонали повинні (1) працювати з виробниками кормів і з поставщиками, щоб удосконалити складання та виробництво кормів для конкретних цілей тваринництва, (2) заохочувати згодовування тваринниками якісних раціонів, (3) покращити догляд за тваринами та (4) заохочувати приймання рішень в управлінні сільським господарством, зфокусованих на прибуток. Застосовуючи концепції управління агробізнесом, котрі вже зараз викладають в усій Україні фінансовані USAID профессіонали, можна досягнути цих цілей максимального збільшення прибутку.

USAID вже фінансує контактні організації необхідні, щоб досягнути українського поставщика кормових інгредієнтів, виробника кормів та тваринницьку промисловість через їх різноманітні програми Фермер Фермеру, Програму USAID Розвитку Комерційного Сільського Господарства в Західній Україні, Західно-Українських Ініціатив, і т.д. Потрібен хтось, хто б складав якісні раціони та доносив їх до проінформованих та позитивно сприймаючих нововведення тваринникам. Це була б повністю фінансуєма USAID посада, щоб отримати максимальну віддачу від координування багатьох людей та проектів, котрі вже діють в Україні, і котрі будуть приймати участь. Частково задіяні робітники та волонтери не зможуть розвинути необхідну координацію дій серед усіх гравців, котра була б якби нею повністю займалася одна людина.

Найманий працівник або працівники повинні бути спеціалістами по тваринах, навченними складанню раціонів та менеджменту у тваринництві зі значним практичним досвідом. Вони також повинні мати досвід в економічному та сільськогосподарському менеджменті. Важливим буде хороше розуміння колишньої радянської реальності у поєднанні зі щирим бажанням побачити покращення в Україні.

Програму партнерства USAID і приватного інвестора для покращення кормової промисловості в Україні можна було б розбити на декілька складових частин, щоб підкреслити системний підхід, включаючи (1) чиновників з контролю над кормами, (2) постачальників кормових інгредієнтів, (3) виробників кормів, (4) тваринників, (5) тих, хто виробляє м'ясомолочні продукти та (6) споживачів.

Сьогодні, в Україні існує бюрократія з контролю над кормами, котра, крім того, що виконує нормальну функцію слідкувати за відповідністю кормів їх специфікації, також вказує, які рівні поживних речовин повинні бути дозволені в кормах та кормових добавках. Вони мотивують свої дії тим, що місцевого тваринника потрібно захищати від "жадібних іноземних капіталістів", котрі будуть переробляти добавки, щоб збільшити їх витрати та ціни продажу.

Постачальники добавок не повинні додавати більше поживних речовин, щоб збільшити їх вартість. Насправді, продаж по більш високій ціні звичайно дає негативний ефект. У постачальників добавок виникає спокуса додавати меньше поживних речовин і продавати дешевше, замість того, щоб додавати більше поживних речовин, котрі б підвищили продуктивність тварин, а також змусили їх ставити вищі ціни, через що їх було б важче продавати. Мене також тривожить можливість дати хабаря, щоб формули були затверджені чиновниками з контролю над кормами. Чиновники повинні слідкувати за відповідністю кормів їх специфікації та встановлювати обмеження поживних речовин тільки на ті інгредієнти, котрі могли б бути небезпечними для людського здоров'я, як, наприклад, наркотики та спеціальні поживні речовини, такі як селен, вітамін А і т.д.

Щоб допомогти в цьому секторі, USAID могла б постачати експертів з контролю над кормами. Сьогодні чиновники з контролю над кормами можуть зупинити складання правильних поживних раціонів, тому що чиновники з центрального планування вирішили те, що на їхню думку, правильно.

При сьогоднішньому сумному стані тваринництва в Україні, від чого захищають покупця кормів для тварин?

Насправді держава захищає споживача від прийняття власних рішень, годівлі правильно підсиленими раціонами, отримання прибутку та постачання якісної та економної їжі українським споживачам. Я не хочу навіть думати, яким би було тваринництво в США, якби американський уряд вказував, щоб поживні рівні кормів були такими, які вважалися допустимими, коли я був студентом і вивчав складання раціонів. Мало успішних спеціалістів по раціонах складають згідно запропонованих мінімумів Національної Ради Досліджень. Коли продуктивність тварин підвищується, звичайно, що підвищують вміст поживних речовин в раціонах для підтримки більшої продуктивності.

Українським виробникам кормів потрібні (1) кращі знання про годівлю та (2) джерела поставок необхідних поживних речовин. Західні професіонали могли б допомогти вирішити обидва завдання. Українські виробники кормів також повинні турбуватися про те, наскільки добре тварини їх клієнтів почувають себе на їх кормах. Тут я бачив, що в раціони додають зовсім мало або взагалі не додають вітаміни та мінерали крім солі та вапняку (вони дешеві) і додають дуже мало протеїну. Більше турбуються про те, щоб покласти в мішок що-небудь, що додало б ваги, ніж постачати корми, котрі дадуть прибуткове виробництво молока або м'яса або яєць.

Крім того, щоб знати, як складати якісні корми, виробнику кормів знадобляться деякі "заохочення" від українських чиновників з контролю над кормами, щоб корми відповідали їх специфікації. Добавки недорогі, і на короткий час виробники кормів зможуть збільшити свій прибуток, додаючи меньше вітамінів, мінералів, протеїну та високоенергетичних джерел, ніж потрібно. Але таке "шахроювання" дає вигоду тільки на дуже короткий термін, оскільки звичайно купують якість, особливо в тваринництві.

Для українського тваринництва було б дуже корисно, якби виробники кормів створили обласну та/або національну ассоціацію виробників кормів. USAID схвалювало створення приватних фермерських кооперативів, тому створення ассоціації виробників кормів співпадає з цілями Заходу. Очевидною користю було б навчання принципам складання раціонів і хорошого виробництва кормів, а також, якщо ця ассоціація виступала б у ролі інформаційної мережі про різноманітні поставки. Постачальники могли б працювати над досягненням індивідуальних виробників через торгові виставки, замість того, щоб їздити зустрічатися з кожним місцевим виробником. Як колишній президент Орегонської Ассоціації Постачальників Кормів і Насіння, я знаю, яку користь приносять промислові організації. Ми переписали виданий орегонський закон про контроль над кормами. Українська ассоціація виробників кормів також могла б функціонувати подібним чином.

Недостатньо виробляти хороші корми; для того, щоб вони згодовувалися, повинен бути попит на високоякісні корми. Західні спеціалісти з тваринного харчування могли б допомагати продавати корми, переконуючи тваринників, що вигідно згодовувати якісні корми. Це можна було б робити на місцевих зустрічах з тваринниками, організовуючи демострації із зрозумілими даними про ціни, котрі б показували, що "хороші корми коштують дешевше". Експерименти, котрі доводять, що свиню можна відгодувати для продажу за п'ять місяців, а не за дванадцять, причому для кілограму нагулу вона буде споживати три кілограми корму, а не в два-три рази більше, і в неї буде краща туша (більше м'яса та меньше жиру) - повинні справити хороше враження на виробників. Збільшення виробництва молока від 3000 літрів за період лактації до 10.000 літрів також привернуло б цікавість (хоча фураж і генетичний потенціал корови також повинні б були бути покращеними, як і якість кормового концентрату). Прибуток і витрати потрібно старанно записувати. Потрібно наголошувати концепцію годівлі для найбільшого прибутку, а не для найменших витрат на корми. Усі предмети, котрі викладаються робітниками USAID, можна було б успішно застосувати, щоб збільшити попит на якісні корми. Потрібно вирішити проблему як виробнику кормів отримати достатньо грошей для покупки необхідних інгредієнтів, або скотарю отримати достатньо грошей, щоб купувати готові корми. Годівля меньшої кількості тварин кращими раціонами збільшила б прибуток. Відгодівля свині для продажу за шість місяців, а не за рік, збільшила б прибуток, повернула інвестиції за половину часу та подвоїла б кількість свиней на продаж. Отриманий прибуток можна було б використати для розвитку виробництва. Зовсім не вигідно погано годувати тварин і збитково їх продавати.

Також корисно було б підключити тих, хто займається переробкою молока, м'яса та яєць. Допомога тим, хто займається переробкою їжі, встановлення стандартів якості для своїх поставок тваринних продуктів і відповідне встановлення їх купівельних цін, стимулювало б тваринників виробляти продукти вищої якості. Така концентрація на якості поширилася б в обох напрямках, включаючи виробників кормів та їх постачальників, а також споживачів, котрих ми й намагаємося задовольнити.

Також можна було б розвивати ринок, котрий оріентується на конкретні смаки для покращенних тваринних продуктів. В Україні повинні бути люди, котрі віддають перевагу м'ясу в беконі, м'ясисту шинку та свинячі відбивні, котрі містять більше м'яса та меньше жиру.

Існують паралелі до такого загального підходу до допомоги Україні розвивати своє тваринництво. Він би нагадував програму Західно-Українських Ініціатив Land O'Lakes (під керівництвом Кеннета Смітом ACDI/VOCA), та її спроби покращити банківську систему та кредитну ситуацію в Україні співпрацюючи як з банками, так і з їх клієнтами. У цьому запропонованому підході до покращення української кормової промисловості банкіри та клієнти банків були б замінені виробниками і покупцями кормів.

Численні фінансовані Заходом програми допомоги Україні навчають загальним концепціям, а українські отримуваічі знань повинні застосовувати те, що вони вивчили в конкретних проектах на свій вибір. Запропонований підхід до тваринних кормів був би конкретним поєднанням інформації з різноманітних дисциплін для отримання бажаних результатів. Цікавіше, коли є конкретна, а не загальна мета. Співпраця з приватними сімейними фермерами як з поодинокими так і з членами сільськогосподарських кооперативів (котрі співробітники USAID допомагають створювати) буде легшою і більш продуктивною, якщо буде конкретне бачення того, що вони хочуть досягнути.

Українське тваринництво може стати конкурентоздатним у всьому світі, але для цього спочатку тварини повинні отримувати високоякісні раціони, котрі будуть підтримувати продуктивність тварин світового рівня. Роблячи українське тваринництво конкурентоздатним у цілому світі, виробники (1) високопротеїнових олійних макух (ріпака (00) і сої) та (2) зернових, отримають користь завдяки підвищеному попиту на їх продукти. Забезпечення виробників кормів та скотарів покращеною технологією годівлі тварин посилить життєво важливий компонент інфраструктури українського ланцюга по виробництву їжі та усуне перешкоду, котра не дає Україні успішно конкурувати своїм тваринництвом на світовому ринку.

Фінансування програми, щоб покращити якість кормів для тварин, що виробляються в Україні, співпало б зі стараннями USAID заохочувати приватних сімейних фермерів та приватні сільські господарства, допомагаючи зробити їх обох самодостатніми.

Рой Чейпін, Доктор наук США у складанні раціонів

Домашня адреса: 11145 Chapin Lane, Amity, Oregon 97101 USA
Домашній телефон: 503-835-7317
Факс: 503-835-3333
E-mail: <[email protected]>