Як може українське тваринництво досягнути рівня світового, коли індустрії виробництва кормів далеко до світових стандартів?

Чому важливо розвивати в Україні тваринництво світового класу!

В Україні протягом декількох останніх років індустрія тваринництва та пов'язані з нею виробництва (наприклад, переробка молока та м'яса) зменшувалися в об'ємах і важливості. У той же час серед українців зростав попит на імпортовані м'ясомолочні продукти. Чому українці припинили споживати вітчизняні продукти та перейшли на закордонні?

Дуже просто: українським фермерам невигідно виробляти м'ясо та молоко. Ми повинні пам'ятати, що у ринковій економіці, виробничі рішення спрямовані на отримання прибутку, а не щоб дати квоту, яка вимагається центральним плануванням. Ринкова економіка передає обмежені ресурси тому, хто запропонує найвищу ціну, і таким чином максимально можливо задовольняє споживача. Сьогоднішня сумна економічна ситуація, яка вбиває скотарство, доводить, що щось потрібно виправити! Тільки мрійники продовжують робити все по-старому, сподіваючись, що результат покращиться. Україна повинна знайти корінь проблеми та здійснити необхідні переміни.

Чому тваринницький сектор в Україні нерентабельний? На мою думку головна причина полягає в тому, що високоякісні корми для тварин або їм не доступні, або їх не згодовують. Під "високоякісними" я маю на увазі корми, в котрих правильний вміст протеїну, енергії, вітамінів і мінералів для забезпечення бажаних метаболічних функцій підтримання, росту, лактації, відтворення, відкладання яєць тощо на рівні конкурентному в усьому світі.

Як може Україна сподіватися мати конкурентне на світовому ринку тваринництво, не згодовуючи раціонів світового класу складених для конкретних цілей тваринництва? Ви не можете досягнути світового рівня у тваринництві, згодовуючи третьосортні раціони.

Як можуть українські свинарі, у котрих йде рік на те, щоб відгодувати свиню для продажу, конкурувати з західними свинарями, котрі відгодовують свиню менше ніж за шість місяців і витрачають на це набагато менше кормів? З економічної точки зору, отримання назад ваших інвестицій за шість місяців, а не за рік дуже важливе, особливо, коли свині, які швидше підростають, поїдають менше кормів і дають більше прибутку, ніж свині, котрих потрібно відгодовувати рік.

Врахуйте також, що в одному свинарнику за рік можна відгодувати вдвічі більше свиней, коли потрібно шість місяців, а не рік, щоб їх відгодувати. Свині, які швидше ростуть отримують правильний протеїн, енергію, вітаміни та мінерали, і дають кращу тушу, де набагато менше жиру та більше м'яса.

Молочні корови в Україні дають 3000 літрів молока за період лактації, а корови на Заході дають 10.000 і більше літрів молока за період лактації. Такі ж несприятливі порівняння можна зробити й у птиці - бройлерів і несучок.

Але так не мусить бути! В Україні сорок відсотків найкращих ґрунтів світу та сприятливий клімат для вирощування зерна. Україна з житниці Європи стала міжнародним звалищем. Давайте змінимо це!

У всій Європі, включаючи Україну, недостатнє виробництво протеїну. В Україні є потенціал виробляти достатньо протеїну шляхом вирощування сої на Півдні та олійного насіння ріпаку (ріпак (00)) на більшій частині решти території. Поєднуючи високо протеїнові макухи, котрі залишаються після того, як із насіння сої та ріпаку (00) видавлюють олію, і зерно, котре у величезних кількостях можна вирощувати в Україні, а також вітамінні та мінеральні добавки; в Україні є потенціал виробляти раціони для тварин світового рівня, котрі будуть підтримувати конкурентне в усьому світі тваринництво. Результатом був би підвищений попит на інгредієнти, що виробляються в Україні (і, звідси, більший прибуток для землеробів), збільшене виробництво кінцевих продуктів тваринництва, що дало б більше роботи тим, хто переробляє їжу, і більша доступність високоякісних тваринних продуктів українським споживачам по конкурентних в усьому світі цінах.

Коли стільки користі від сильного тваринництва в Україні, як ми можемо його досягнути? Професіонали повинні: (1) працювати з виробниками кормів та їх постачальниками, щоб удосконалити розробку та виробництво кормів для конкретних тваринницьких функцій, (2) переконувати тваринників згодовувати якісні раціони, (3) покращити догляд за тваринами та (4) закликати, щоб прийняття рішень в управлінні сільським господарством базувалося на отриманні прибутку. Застосовуючи концепції управління агро бізнесом, які вже викладаються в усій Україні фінансованими Заходом професіоналами, можна досягнути цих цілей орієнтованих на прибуток.

Суспільну і приватну партнерську програму інвестицій для покращення кормової індустрії в Україні можна розбити на декілька компонентних частин, так щоб підкреслювався "системний підхід", включаючи (1) чиновників з контролю за кормами, (2) постачальників кормових інгредієнтів, (3) виробників кормів, (4) скотарів, (5) тих, хто переробляє тваринні продукти на м'ясо та молочні продукти і (6) споживачів.

Чиновники з контролю за кормами повинні слідкувати, щоб корми відповідали гарантіям, які наводяться в їх описі, але не займатися "центральним плануванням" і вказувати які повинні бути поживні рівні кормів. Вони можуть давати рекомендації про рівень поживності, але, поки це не загрожує здоров'ю людей і тварин (як, наприклад, при використанні селену), спеціалістам з раціонів, виробникам кормів і скотарям потрібно дозволяти складати те, що на їх думку буде містити найприбутковіші рівні поживності. Зараз українські державні чиновники з контролю за кормами "захищають" споживачів кормів від прийняття власних рішень, від згодовування правильно зміцнених раціонів, від отримання прибутку і від забезпечення українських споживачів високоякісною та економною їжею.

Українським споживачам кормів потрібні (1) покращені знання про поживність і (2) джерела поставок потрібних інгредієнтів. Західні професіонали у виробництві кормів могли б допомогти вирішити обидва завдання. Українським виробникам кормів потрібно також турбуватися про те, наскільки добре тварини їх клієнтів будуть себе почувати на виготовлених ними кормах. Тут я побачив, що в кормові раціони звичайно додається мало або зовсім не додається вітамінів і мінералів, крім солі та вапняку (дешеві), і дуже мало протеїну. Більше турбуються про те, щоб наповнити мішок чим-небудь, що додає вагу, ніж щоб виготовляти корми, котрі дадуть прибуткове виробництво молока, м'яса або яєць.

Велику користь українському тваринництву дало б створення та участь виробників кормів України обласної та/або національної асоціації виробників кормів. Очевидною користю було б навчання принципам складання раціонів і хорошого виробництва кормів, а також якщо ця асоціація виступала б у ролі інформаційної мережі про різноманітні поставки. Постачальники могли б працювати над досягненням індивідуальних виробників через торгові виставки, замість того, щоб їздити зустрічатися з кожним місцевим виробником. Як колишній президент Орегонської Асоціації Постачальників Кормів і Насіння, я знаю, яку користь дають промислові організації. Ми переписали виданий орегонський закон про контроль за кормами. Українська асоціація виробників кормів також могла б функціонувати подібним чином.

Мало того, щоб вироблялися добрі корми; для того, щоб вони згодовувалися, повинен бути попит на високоякісні корми. Спеціалісти з тваринного харчування могли б допомагати продавати корми, переконуючи тваринників, що вигідно годувати якісними кормами. Це можна було б робити на місцевих зустрічах з тваринниками, влаштовуючи демонстрації зі зрозумілими даними про ціни, котрі показували б, що "добрі корми коштують дешевше". Прибуток і витрати потрібно ретельно записувати. Потрібно акцентувати концепцію годівлі для найбільшого прибутку, а не для найменших витрат на корми.

Потрібно вирішувати завдання як виробнику кормів отримувати достатньо грошей для покупки необхідних інгредієнтів, або скотарю отримати достатньо грошей, щоб купувати готові корми. Годівля меншої кількості тварин кращим раціоном збільшила б прибуток. Відгодівля свині для продажу за шість місяців, а не за рік, збільшила б прибуток, повернула б інвестиції за половину часу та подвоїла б кількість свиней, які продаються. Отриманий прибуток можна було б використовувати для розвитку виробництва. Зовсім не вигідно погано годувати тварин і продавати у збиток.

Також було б корисно підключити тих, хто займається переробкою молока, м'яса та яєць. Допомога тим, хто займається переробкою їжі встановити стандарти якості для своїх поставок тваринних продуктів і власне встановлення їх купівельних цін стимулювало б тваринників виробляти продукти вищої якості. Такий наголос на якість розповсюдився б у обох напрямках, включаючи виробників кормів і їх постачальників, а також споживачів, котрих ми й намагаємося задовольнити.

Також можна було б розвивати ринок, який орієнтований на конкретні смаки для покращення тваринних продуктів. В Україні повинні бути люди, котрі віддають перевагу м'ясу в беконі, м'ясисту шинку та свині відбивні, які містять більше м'яса і менше жиру.

Українське тваринництво може стати конкурентноздатним у всьому світі, але для цього спочатку тварини повинні отримувати високоякісні раціони, котрі будуть підтримувати стан тварин світового класу. Роблячи українське тваринництво конкурентноздатним в усьому світі, виробники (1) високо протеїнових олійних макух (ріпак (00) і соя) і (2) зернових, отримають користь завдяки збільшеному попиту на їх продукти. Забезпечення виробників кормів і скотарів покращеною технологією годівлі тварин посилить життєво важливий компонент інфраструктури української ланки з виробництва їжі та усуне перешкоду, котра не дає Україні успішно конкурувати зі своїм тваринництвом на світовому ринку.

На завершення, покращення якості кормів для худоби полегшить велику індустрію тваринництва й переробки. Це збільшило б попит на українські посіви. Більше багатство створювалося б в Україні. В кінці-кінців, українські споживачі отримали б користь від більшої доступності дешевшої і якіснішої вітчизняної їжі.

Рой Чейпін, Доктор наук США у складанні раціонів

Домашня адреса: 11145 Chapin Lane, Amity, Oregon 97101 USA
Домашній телефон: 503-835-7317
Факс: 503-835-3333
E-mail: <[email protected]>